Ми всі заворожені та обезволені лицемірством Путіна (світова преса)

Оксана Цісик _ П'ятниця, 14 листопада 2014, 11:00

Версія для друкуКоментарі0

Володимир Путін
Називати величезне нагромадження російської зброї та військових на Донбасі та на кордоні з Україною "ексалацією" – це евфемізм, пише Мелік Кайлан у Forbes.
"Насправді ми є свідками підготовки до неприхованої війни за грузинським протоколом: спочатку озброїти сепаратистів, потім надіслати російські війська під виглядом сепаратистів, розмішати та довести до кипіння, а тоді завоювати сповна", – пише автор.
Оглядач посилається на свою книжку, яку вони з Дуґласом Шейном закінчили писати після двох років роботи про Росію, Китай і нову "холодну війну", в якій вони попереджали, що "у них є план гри, а в нас – ні". Тепер усе, про що ми попереджали, відбувається у нас на очах, пише автор.
"Усе це було надзвичайно прогнозовано, якщо простежити за схемою. Це було легко побачити – але ніхто не схотів. Тепер цього неможливо не помічати. І все одно ми всі заворожені та безвольні перед змінним ритмом рухів Путіна, його майже неймовірним неприкритим лицемірством, його жорстокістю з кам’яним обличчям, поки він робить свої рухи. Ми відмовляємося усвідомлювати весь масштаб його стратегічного режисерування світових інцидентів", – пише Кайлан.
Частково це тому, що його поведінка нахабна та цинічна понад міру, а частково – тому, що Захід боїться спалаху нової світової війни. І в цьому й полягає розрахунок Путіна, пише автор. "Саме це й роблять імператори – вони все прораховують і йдуть уперед. Ми досі гадаємо, що імперії та імператори – це в минулому, десь у ХІХ столітті".
Однак імперії повертаються, пише автор: іранська імперія шиїтів, імперія Путіна, мрії "Ісламської держави" та марення Ердогана про халіфат... Поки Захід десять років загрузав у виснажливих ісламських війнах, Москва розширювала свій вплив. Якщо Путін і не був диригентом цих воєн, то, поза сумнівом, користався ними, пише Кайлан.
"Через свого союзника, Сирію, він подбав про те, щоб Ірак коштував нам трильйонів, а тим часом  повстанці перетинали кордон. Він знав про втому від війни – це урок, якому ми навчили його колег-попередників в Афганістані. Тепер, коли ми знову виснажені, Путін зробить свої ходи", – пише аналітик.
Загроза "Ісламської держави" зіграла Путіну на руку, він користався нею і, можливо, навіть, спланував – для того, щоб завоювати Україну, пише оглядач.
Адміністрація Обами й надалі дає змогу Путінові втілювати в життя свою стратегію завоювання України, пише Том Роґан у статті "Чому Росія знову йде війною на Україну" в National Review. Як приклад, він наводить відповідь речника з питань національної безпеки Бена Роудса на останнє загострення ситуації Росією: "Поза сумнівом, ми бачимо тривожну цілеспрямованість президента Путіна на ситуацію в Україні, яка в перспективі потребуватиме відповіді міжнародної спільноти […] Не думаю, що ми однозначно хочемо докладати надмірних зусиль, щоб зробити Україну основною темою цих багатосторонніх зустрічей".
Ці слова, настільки вмисне двозначні та незацікавлені, не лише свідчать про ілюзії Обами у питаннях зовнішньої політики; вони ще й підливають олії у вогонь, який розпалює Путін, пише автор. Оскільки Америка не має політичної волі до накладення відчутних економічних санкцій, президента Росії ніщо не стримує.
"Замість того, щоб скористатися фіскальною вразливістю Путіна у світлі нижчих цін на нафту (ключове джерело доходів Росії), Обама дозволяє полковникові КДБ розпалювати безлад у всій Європі", – пише оглядач.
"У кожному разі, протягом наступних днів, коли докази дій Путіна стануть незаперечними, президент Обама повинен буде запровадити нові жорсткі санкції. Чи хто-небудь серйозно вірить, що сподівання на ЄС чи ООН що-небудь дадуть? І навпаки, якщо Білий дім вважає, що Америці мало що втрачати в Україні, давайте скажемо відверто: без відповідних дій, слова осуду – це ще гірше, аніж нічого", – підсумовує Кайлан.
Про роль Росії в розпалюванні конфліктів на Близькому Сході йдеться також в інтерв’ю на сайті CNN Ендрю Вілсона з Європейської ради з питань зовнішніх відносин під заголовком "Україна чи Росія: хто кліпне першим?".
Автор книжки "Українська криза: що це означає для Заходу" каже, що Путін постійно користується тими моментами, коли Захід страчає пильність. Так, у серпні-вересні, під час піку кризи в Іраку, Росія перекинула в Східну Україну багато військових і зброї. На саміті НАТО у вересні всі вирішили, що Україна – це не важливо, а у відповідь на промову президента Порошенка із закликами надати Україні зброю він отримав лише несмертоносні засоби на суму 53 млн. дол. США.
І хоча "Ісламська держава", за словами автора, надзвичайно велика проблема, все ж Близький Схід не сусідує з Європою.
"Україна, з іншого боку, і дослівно, і метафорично є прикордонною смугою Європи. І всі методи Росії, серед яких її нинішні дії в Україні є лише найбільш очевидною частиною, – це не тільки виклик європейському порядку, а й загроза, яка небезпечно використовує багато наявних проблем всередині ЄС", – каже аналітик.
Для цього є низка причин, продовжує він. Росія ще не закінчила свою гру, навіть в Україні: Крим ізольовано, території на Донбасі, захоплені бойовиками, не мають історичного та економічного сенсу. Росія хоче, щоб Україна не відбулася як держава – тоді вона стане ще однією з неуспішних держав, що оточують ЄС. Усі сусіди Росії, друзі та вороги, занепокоєні можливим зазіханням Москви на їхню незалежність.
"Те, що відбувається в Україні, має ключове значення також для того, що відбувається поза Україною. Росія роками створювала проблеми для ЄС […] Росія не створювала антиєвропейські ліві та праві партії, чи націоналістичні рухи проти держав ЄС, чи постмодерністичний цинізм серед європейської молоді. Але її пропагандистські канали та інтернет-тролі все це заохочують. Гасло "Раша тудей" – "більше піддавай сумніву", а не "вір усьому, що ми кажемо про Росію". Їхня методика – поширювати сумніви, цинізм і теорії змови на Заході", – каже Вілсон.
Попереду – дуже тяжка зима. Якщо санкції не послаблять, за півроку Росії стане по-справжньому боляче. "Однак Україні стане боляче раніше, і ризик подальших криз та відновлення конфлікту дуже реальний", – підсумовує аналітик.

Володимир Вільде
МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ, ПРАВОСЛАВНІ ЖІНКИ ТА МИР В УКРАЇНІ...

Сьогодні мав змогу переконатися, що так звана УПЦ МП лишається джерелом пропаганди проросійської та анти-європейської ідеології...

Сьогодні об 11:00 мені зателефонував один мій прихожанин з пропозицією відвідати певний захід православної спрямованості у "Будинку офіцерів". Це досить небагатий чоловік, років десь під сорок, який іноді має підробіток, відвідуючи платні мітинги та заходи. Я живу недалеко на вул. Московській, тож він вирішив, що подія буде цікавою для мене... Одяг простий підрясничок, "валянки-чуні", в'язану шапочку та простеньку курточку та й пішов...
"Там буде твій Варфоломій виступати!" - сказав він мені.
Так, за богослужінням я дійсно поминаю як першоієрарха Константинопольського патріарха Варфоломія, що по суті є найавторитетнішим першоієрархом для всього Православного світу. Мій знайомий чув це, відвідуючи мої відправи, але, певне, так і не зрозумів, хто ж це такий, бо ієрархічні хитросплетіння православних Церков його мало хвилюють, звернення до Бога Живого є його потребою, а не імена та постаті ієрархів. Невже Його Всесвятість Варфоломій зараз перебуває у Києві та виступить з промовою у "Будинку офіцерів"?
Та виявилося все набагато прозаїчніше. І у "Будинку офіцерів" мав виступати не Вселенський патріарх, а всього лише митрополит Онуфрій (Березовський), митрополит Київський Московької патріархії в Україні.
Як виявилося у "Будинку офіцерів" мав відбутися 14-15 листопада Всеукраїнський Православний Форум "За мир в Україні" за ініціативою Українського "Союзу Православних жінок" під егідою УПЦ МП. На заході були присутні митрополит Онуфрій (Березовський), митрополит Антоній (Поканич) та епископ Пантелеімон (Поворознюк), декілька священників і семінаристів, православні сестри милосердя, лідери громадських організацій, депутати усіх рівнів, закордонні гості (з Росії та Білорусі), а також велика масовка, яка була зібрана різними активістами (власне, мій знайомий і запросив мене на це дійство). Я зареєструвався, отримав програму заходу, ручку та блокнот.
З 12:00 почалося засідання Форуму. Звучали піснеспіви, молитви, промови, привітальні слова, було нагородження заслужених представниць "Союзу Православних жінок України" церковними орденами від митрополита Онуфрія, презентація відновленного православного жіночого журналу "Самарянка".
Звучали проповіді, заклики до припинення війни та насильства, роздуми на тему щодо ролі православного жіноцтва у суспільстві. Все ніби чудово та побожно. Але є одне але...
Я вже відвик від зібрань представників Московської патріархії, тому звертали на себе увагу деякі пасажі промовців, що мали "до-Майданне" походження та носили яскраво виражений проросійський та анти-Західний зміст... Я думав, що після Євромайдану та "революції гідності" Московська патріархія в Україні змінила характер своїх висловлювань на цю тему, але, як виявилося, це не так, зовсім не так...
У вступній проповіді на відкриття Форуму "За мир в Україні" митрополит Онуфрій відзначив, говорячи про стан речей у сучасній Україні, що "випробування, що послані Богом ми з вдячністю винесемо".
Владика Антоній відзначив як значну проблему "втрату душевного миру" українцями.
Далі владика Пантелеімон зачитав вітальне слово до учасників Форуму від патріарха Московського Кирила, де було багато сказано про необхідність примирення віруючих.
Після цього архієреї вирішили надіслати подячного листа патріархові Кирилу за першосвятительське благословення для Форуму.
Далі виступила представниця делегації з Росії (всього 9 представників) від "Міжнародного союзу жінок" Ніна Борисівна Жукова. Вона наголосила на необхідності захисту "православних цінностей" та "православної родини". Цікаво, невже в Україні ці цінності у більшій загрозі, ніж у Росії? Також Ніна Борисівна розповіла про молебні за мир в Україні, що відбуваються у Росії. Вона зазначила, що перший молебень відбувся у Високо-Петровському монастирі, наголосивши, що Московський Святитель Петро походив з Волині. Насторожили слова пані Ніни, що у них є своя п'ята колона, сили, що, як виявилося, не хоче, аби "русская цивилизация" (мова оригіналу) існувала у світі. Цікаво, а під цією п'ятою колоною слід мати на увазі людей, що не поділяють бачення В.В. Путіна на шлях Росії, чи як?
Далі виступав представник Білорусі, Жуковець Олексій Михайлович. Головне, що він хотів відзначити у промові, це те, що Православіє в Білорусі є практично державною ідеологією (?!). Він висловив побажання, аби в Україні було так само, як і в "усіх трьох країнах". Цікаво, чи знає він етно-конфесійну ситуацію сучасної України та чи визнає конституційний світський характер трьох держав "Святої Русі"?
Далі слово мав наш земляк Костицький Василь, представник "Комітету по моралі". Він зазначив, що "Функція жінки - духовне вогнище родини". Нагадав, що саме він був ініціатором у 1993 році "Національної стратегії поліпшення жінок" (в усякому разі, так він сказав з трибуни!). Наголосив, що зараз відбувається шалена інформаційна агресія. Цікавою була б реакція жіноцтва на його починання щодо "поліпшення жіноцтва"...
Далі виступала представниця з Росії Осикі (можливо невірно відтворене прізвище, у програмі воно не вказано) Анастасія Петрівна. Вона підкреслила, що Церква є єдиним "оплотом нравственности и морали" (мова оригіналу). Вона висловила занепокоєння ситуацією в Україні та була обурена тим, що проти мирного населення застосовуються танки та артилерія (зрозуміло на що натякала росіянка). Жінка також відзначала надзвичайну активність "ворожих елементів" та казала про мультикультуралізм як загрозу, що призводить до втрати ідентичності та чистоти. "Ті, хто вважає себе переможцями у "холожній війні"" - відзначала жінка - "нав'язують власні цінності", відкидаючи "общие победы наших народов" (мова оригіналу). Українців жінка назвала народом, що розділився у розумінні своєї історії. Спостерігаючи за подіями в Україні (очевидно, з екранів російського ТБ), жінка побачила агресію, нетерпимість, фашистські викрики. Особливо засмучують її "спроби захоплення Києво-Печерської Лаври". Знову згадали про походження Святителя Петра Московського з Волині. А Москва це "собиратель русских земель" (мова оригіналу). Дуже важливу роль гостя з Росії відводить "православним цінностям". "Россия находится в состоянии войны с врагами" (мова оригіналу) - тому небезпеку вона бачить у просуванні толерантності, у "болотній площі" і т.д. Необхідна єдність трьох братніх народів - от рецепт спасіння! Тільки от чи думає Анастасія Петрівна про те, як же українці оцінюють таке "братство народів"?
Далі інша гостя з Рязані передала митрополиту Онуфрію подарунок від губернатора Рязанської області - рукодільну картину "золотом вышитый кремль". Владика Онуфрій подякував представницям Росії за подарунок, та зазначив щодо подій в Україні, що "засоби масової інформації викривлюють правду".
Далі слово мала член правління жіночої організації депутатка Юлія Ковалевська. Вона відзначила необхідність говорити на "актуальні теми". Однією з таких тем є "захист православних цінностей". Пані Юлія з сумом відзначила на її думку збочене розуміння родинних цінностей у сучасних розвинених державах. Вона сказала, що необхідно іти до європейських стандартів життя, як от у питанні заробітної платні, боротьби з корупцією, соціальній сфері,.. але також наголосила на неприпустимості "неприйнятних європейських цінностей", з яких особливо небезпечною є "пропаганда гомосексуалізму". Пані Юлія повідомила, що вона є співавтором законопроекту про "інформаційну пропаганду гомосексуалізму", що розглядався в українському парламенті. Але законопроект так і не пройшов, як вважає пані Юлія через жорстку протидію гомосексуального лоббі з Заходу. Вона порадила брати приклад з російських законотворців. Жахливою на її думку є й "ювенальна юстиція", питання сурогатного материнства для українок, що готує для нас Захід, аби руйнувати родинні цінності. Щодо ситуації в Україні вона зазначила, що "Донбасу відмовилися платити". Пані Юлія закликала не розколювати нашу країну. Ну і ще раз наголосила на необхідності "істинних цінностей, православних цінностей".
Співзвучним був і виступ Томашевської Ірини Петрівни, представниці Луцької обласної організації жінок. Вона розповіла про небезпечні та "незрозумілі європейські цінності", до яких долучила інцест та педофілію, що ніби то пропагуються на Заході.
Молода учасниця зібрання, представниця з Миколаїва, дружина священика Лобода Хрестина запропонувала для молоді цікаву альтернативу сучасним дискотекам з їх небезпеками для молоді - це бал і розповіла про приклади проведення балів для сучасної молоді, що були досить популярні у них та збирали цілі черги бажаючих взяти участь...
Далі виступив отець Маркіян зі Львова, що був під час буремних подій Майдану секретарем Львівської єпархії УПЦ МП. Він наголосив, що цивілізаційний вибір зроблено і це вибір на користь збереження сімейних цінностей. Він зазначив, що ми, українці, переживаємо боротьбу ідеологій та глибоку моральну кризу. Наше суспільство, як його бачить отець Маркіян,є релігійним лише ззовні, а взагалі для нього характерна духовна пустота та ворожнеча.
Слідуючим виступив Ромащенко Віль Миколайович, віце-президент "Європейського форуму миру". Він казав, що славянський світ у небезпеці. У нього є ворог. І цей ворог вже вчетверте замахнувся на слов'янство. Далі почалася розповідь про "злочини НАТО", про страждання дітей Сербії та Іраку... "Это преступление века" (мова оригіналу). Було багато сказано про "інформаційну війну". Але інформаційна війна не діє на деяких обізнаних людей, що не підуть за агресією та брехнею. Виявляється Тараса Шевченка заарештували у свій час (через "козни" деяких ворогів), аби не допустити єдності братських слов'янських народів! Промовець був переконаний, що українська нація вимре через "генетичну диверсію проти слов'ян" - ГМО, деякі ліки з Заходу і т.д. "Війна іде на Сході, а корні її там..." (НАТО, Америка).
Заключне слово мав владика Пантелеімон. "Русь Святая, храни веру православную". "Нельзя разделять людей!" (мова оригіналу). У владики "есть наши и свои", де "ополченцы Донбасса" це "наши, которые не по своей воле взяли оружие, а вышли защищать свой дом и семьи", а "наши - это украинские военные".

Занавес. Статисты пошли за гонорарами...
____________________________________

Для мене, коли я думаю про подібні виступи, найбільш важливим є питання, коли різноманітні акції Москолвської патріархії в Україні перестануть бути інструментами Кремлівської пропаганди? Доколи їх очі і серця будут спрямовані на "Бєлокамєнную"? Коли припиниться демонізація Заходу, протиставлення сучасних ліберальних цінностей розвинених суспільств "православним та традиційним цінностям"? Доколи нам будуть нав'язувати Москву з її анти-західним та анти-ліберальним "цивілізаційним вибором"? Скільки нас ще будуть лякати "Євросодомом" та НАТО? І доколи проросійську риторику будуть видавати за "проповідь Православія"?

Адже ми маємо зараз у країні надзвичайно важку ситуацію і до цього безпосередньо причетна Москва... А Московська патріпрхія в Україні знаходиться на грані затяжної і важкої кризи, можливо навіть повного краху...